Добросусідство між землевласниками.

Зміст добросусідства полягає в тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (частина перша статті 103 Земельного кодексу України). Сторони сусідніх земельних ділянок зобов’язані не вчиняти перепон, які б могли перешкоджати цільовому використанню сусідніх земельних ділянок та не допускати негативний вплив на сусідню земельну ділянку, який є не припустимим. Для врегулювання земельних відносин добросусідства у Земельному кодексі України (далі – ЗК України) присвячена 17 глава.

Суб’єктами відносин добросусідства є як власники земельних ділянок, так і землекористувачі (частина перша статті 91, частина перша статті 96 ЗК України). У зв’язку з цим, правила про добросусідство виступають як обмеження щодо здійснення не лише права власності на земельну ділянку, а й інших прав на землю, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, оренди ,емфітевзису, суперфіцію тощо. Правила добросусідства між землевласниками є важливими нормами поведінки, які сприяють мирному та ефективному співіснуванню сусідів. Такі правила створені для запобігання конфліктам, захисту прав власності, ефективного використання ресурсів та підтримання гармонійної атмосфери в громаді.

Якщо сусідам не вдається самостійно вирішити земельний спір, знайти компромісний варіант роз’яснення проблеми щодо дотримання правил добросусідства, то чинним законодавством передбачені інші можливості вирішення такого спору:

1) шляхом медіації

Медіація – це структурований процес переговорів, у якому нейтральна третя сторона, медіатор, організовує та керує діалогом між учасниками конфлікту.

Медіація є добровільним процесом, тому важливо, щоб обидві сторони спору були згодні на цей метод вирішення конфлікту.

Медіатор - спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію.

Сторони медіації самостійно обирають медіатора (медіаторів) та/або суб’єкта, що забезпечує проведення медіації.

До основних зобов’язань медіатора входить, зокрема:

• забезпечення нейтральності та неупередженості;
• зберігати конфіденційність інформації, отриманої під час підготовки та проведення медіації;
• організація та проведення сесій медіації, ведення переговорів між сторонами, спрямованих на вирішення земельного спору;
• сприяння конструктивному діалогу між сторонами, допомога у визначенні основних питань та пошуку взаємоприйнятних рішень. 

 2) органами місцевого самоврядування

Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування (обласні, районні ради, Київська та Севастопольська міські ради, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні у містах ради, територіальні громади) за місцем розташування земельних ділянок.

Одній із сторін необхідно звернутися із заявою про вирішення земельного спору до органу місцевого самоврядування, яка повинна бути розглянута у тижневий строк з дня подання заяви. Такі спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

Комісія при органі місцевого самоврядування розглядає земельні спори, зокрема, щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, додержання громадянами правил добросусідства, та за результатами розгляду такого земельного спору органом місцевого самоврядування готується рішення про вирішення земельного спору, в якому викладені умови обстеження, рекомендації та висновки комісії.

У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття та вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.

Виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення. Також, виконання рішення щодо земельних спорів може бути призупинено або його термін може бути продовжений судом.

Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

3) судом

Звертатись до суду слід тоді, коли:

• сторони не можуть досягти згоди шляхом переговорів або медіації;
• громадяни не згодні з рішенням органу місцевого самоврядування щодо вирішення земельного спору;
• спір виник з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб. 

Залежно від видів порушення, доказами для суду будуть акти перевірок, висновки експертів, показання свідків тощо. Ці та інші докази, а також документи, які посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, разом із позовною заявою подаються до суду за місцезнаходженням земельної ділянки.