Узагальнення практики здійснення Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області кримінального провадження на підставі угод, за 2013 рік та перше півріччя 2014 року
Кримінальний процесуальний кодекс України містить значну кількість положень, які мають на меті забезпечити ефективний та оперативний розгляд кримінальних проваджень.
Зокрема, главою 35 розділу VІ КПК передбачено кримінальне провадження на підставі угод, тобто можливість укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинувачуваним про визнання винуватості та угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинувачуваним.
Угоди - це інститут кримінального процесу, спрямований на спрощення та скорочення процедури розгляду кримінальних проваджень.
Відповідно до обліково-статистичних даних у 2013 році – першому півріччі 2014 року Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області розглянуто 40 кримінальних проваджень на підставі угод, серед яких угод між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості – 17, угод про примирення між потерпілим та обвинуваченим – 23.
За результатами розгляду кримінальних проваджень на підставі угод у 39 ухвалено вироки, по 1 – закрито провадження.
Із загальної кількості розглянутих протягом 2013 – першого півріччя 2014 року кримінальних проваджень даної категорії жодне судове рішення не було оскаржено в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 468 КПК у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:
1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;
2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 1 ст. 469 КПК угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого чи підозрюваного або обвинуваченого.
Виходячи з положень ст. 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. В останньому випадку угоду про примирення може бути укладено із представником юридичної особи у разі завдання їй майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 469 КПК домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (за винятком слідчого, прокурора або судді). Згідно з ч. 7 цієї статті слідчий, прокурор зобов’язані лише проінформувати підозрюваного (обвинуваченого) та потерпілого про їхнє право на примирення, роз’яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення.
Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої і середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Тобто у кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів угода про примирення не укладається, за винятком кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке здійснюється щодо кримінальних правопорушень, визначених ст. 477 КПК України.
З проведеного вивчення матеріалів кримінальних проваджень вбачається, що предметом судового розгляду у 2013 році - першому півріччі 2014 року були угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальних провадженнях щодо злочинів невеликої та середньої тяжкості, щодо тяжких злочинів – жодного кримінального провадження не було.
Так, наприклад, вироком Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.07.2014 року затверджено угоду про примирення між потерпілим Ткаченко С.М. та Жосан С.М., який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України , яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості ( ЕУН 389/3081/14-к, провадження № 1-кп/389/166/14).
Крім того, прикладом затвердження угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні щодо злочину середньої тяжкості є вирок Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.07.2014 року, яким затверджено дану угоду між представником малолітнього потерпілого Лантух Л.В. та Шевчук Н.М., яка обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості ( ЕУН 389/3402/14-к, провадження № 1-кп/389/180/14).
Відповідно до положень ст. 471 КПК України в угоді про примирення зазначаються її сторони; формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація, істотні для відповідного кримінального провадження обставини; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення; узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угод. В угоді зазначається дата її укладення, та вона скріплюється підписами сторін.
Проведений аналіз розгляду Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області кримінальних проваджень на підставі угод свідчить про те, що затверджені судом угоди про примирення відповідають вказаним вимогам закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Згідно із положеннями ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.
Судді Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської облсті завжди перевіряють повноваження прокурора при здійсненні проваджень на підставі угод, в тому числі і угод про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
За звітний період в основному були укладені угоди про визнання винуватості у кримінальних провадження щодо злочинів невеликої та середньої тяжкості, а також були поодинокі випадки затвердження угод у провадженнях щодо тяжких злочинів.
Так, наприклад, вироком Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.08.2014 року затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та Круком М.О., який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 140 КК України , яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості ( ЕУН 389/3413/14-к, провадження № 1-кп/389/185/14).
Прикладом затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у кримінальному провадженні щодо злочину середньої тяжкості є вирок Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.06.2014 року, яким затверджено дану угоду між прокурором та Пузіковим П.І., який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості ( ЕУН 389/2620/14-к, провадження № 1-кп/389/133/14).
Крім того, вироком Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.10.2013 року затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та Лисенком Є.О., який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України , яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином ( ЕУН 389/4206/13-к, провадження № 1-кп/389/214/13).
Відповідно до вимог ст. 472 КПК в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов’язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.
Проведений аналіз розгляду Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області кримінальних проваджень на підставі угод свідчить про те, що затверджені судом угоди про визнання винуватості відповідають вказаним вимогам закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Згідно з ч. 1 ст. 474 КПК, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 474 КПК розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Тобто, отримавши обвинувальний акт, угоду про примирення чи про визнання винуватості, суд (головуючий суддя) відповідно до вимог ч. 1 ст. 314 КПК не пізніше п’яти днів з дня їх надходження повинен призначити підготовче судове засідання.
Проведене узагальнення свідчить про стовідсоткове дотримання суддями Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області вищезазначених норм закону, а саме: отримавши обвинувальний акт з угодою про примирення чи про визнання винуватості, призначають підготовче судове засідання із постановленням про це ухвали.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 474 КПК у разі неприбуття в судове засідання сторін угоди або однієї зі сторін, головуючий має відкласти судове засідання, призначивши іншу дату нового судового засідання та вжити заходів для забезпечення прибуття цих осіб.
Так, отримавши 27.09.2013 року обвинувальний акт щодо Писанки О.А. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, з угодою про примирення, суддя цього ж дня постановив ухвалу про призначення на 07.10.2013 року підготовчого судового засідання. У зв’язку з неявкою обвинуваченого підготовче судове засідання відкладено на 16.10.2013 року та повторно повідомлено обвинувачено про дане засідання. 16.10 2013 року за участю сторін угоди було розглянуто матеріали кримінального провадження та затверджено угоду про примирення (ЕУН 389/4114/13-к, провадження № 1-кп/389/204/13).
Як правило, Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області дотримуються вимоги ч. 2 ст. 474 КПК про розгляд щодо угоди, яку досягнуто під час досудового розслідування та яка надійшла до суду з обвинувальним актом, безпосередньо під час підготовчого судового засідання.
Разом з тим, мають місце і протилежні випадки.Так, отримавши 7 квітня 2014 року обвинувальний акт щодо Плетенко К.Д. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, з угодою про примирення, суддя 8 квітня 2014 року постановив ухвалу про призначення на 16 квітня 2014 року підготовчого судового засідання. У зв’язку з неявкою потерпілої та обвинуваченого головуючий неодноразово відкладав підготовче судове засідання – на 18.04.2014 року, на 29.04. 2014 року. За результатами підготовчого судового засідання на 08.05.2014 року призначено судовий розгляд даного кримінального провадження, яке також у зв’язку з неявкою обвинуваченої та потерпілого відкладено на 22.05.2014 року. Ухвалою суду від 22.05 2014 року відносно обвинуваченої Плетенко К.Д. застосовано привід. У подальшому - 10.06.2014 року під час судового розгляду за участю сторін угоди було розглянуто матеріали кримінального провадження та прийнято рішення про затвердження угоди (ЕУН 389/1580/14-к, провадження № 1-кп/389/76/14).
Проведене узагальнення свідчить, що у Знам’янському міськрайонному суді провадження на підставі угод під час підготовчого судового засідання відбувається з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема, і щодо обов’язкового застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження згідно з 4 ст. 107 КПК.
Перед ухваленням рішення про затвердження угод судом виконуються вимоги, передбачені ч. ч. 4, 5, 6, 7 ст. 474 КПК України.
Так, Знам’янським міськрайонним судом 26 травня 2014 року у підготовчому судовому засіданні було розглянуто угоду про визнання винуватості між прокурором та Курятенком О.М., який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Угоду сторонами було досягнуто під час досудового розслідування, і вона надійшла до суду з обвинувальним актом. Як вбачається з журналу судового засідання та технічного носія інформації, на якому зафіксовано перебіг судового засідання, після ознайомлення осіб, які беруть участь у підготовчому провадженні, із пам’ятками про їхні права та обов’язки, передбачені КПК, та з’ясування питання, чи зрозумілі їм права та обов’язки, прокурором було оголошено короткий зміст обвинувального акту та угоду про визнання винуватості. Після цього головуючий роз’яснив обвинуваченому суть обвинувачення, з’ясував, чи зрозуміло обвинувачення, чи визнає він себе винним. З’ясувавши, що угоду про визнання винуватості сторонами було укладено добровільно, головуючий роз’яснив обвинуваченому положення ч. 4 ст. 474 КПК України, після чого, з’ясувавши, що ці положення та наслідки затвердження угоди зрозумілі, та обвинувачений зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов’язання, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК, заслухав прокурора та думку обвинуваченого щодо можливості затвердження угоди. Після виконання всіх передбачених законом дій, суд вийшов до нарадчої кімнати, по виходу з якої проголосив ухвалений вирок на підставі угоди (ЕУН 389/2178/14-к, провадження № 1-кп/389/104/14).
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 474 КПК, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди. Проведене узагальнення свідчить про дотримання Знам’янським міськрайонним судом вказаних вимог закону.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Випадків постановлення Знам’янським міськрайонним судом ухвал про відмову у затвердженні угод відповідно до вказаних вимог закону за звітний період не було.
Відповідно до частин 1-2 ст. 475 КПК, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей , передбачених частиною третьою цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 475 КПК мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався. У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтю 374 цього Кодексу.
Суд зобов’язаний призначити узгоджене сторонами покарання або звільнити від його відбування з випробуванням лише після перевірки угоди на відповідність діючому законодавству, зокрема, відповідності узгодженого покарання загальним засадам його призначення, передбачених КК України.
Більш того, відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» резолютивна частина обвинувального вироку повинна бути викладена чітко та ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом.
Аналіз прийнятих судом рішень у судових провадженнях на підставі угод свідчить про те, що Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області в основному правильно застосовує норми КПК України, якими визначено порядок розгляду кримінальних проваджень на підставі угод.
Так, наприклад, вироком Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2013 року затверджено угоду, укладену між потерпілим Шутенковим Ю.І. та обвинуваченим Савітченковим О.С. про примирення від 24.07.2013 року по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Савітченков О.С. був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. ( вісімсот п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян).
Перед тим, як затвердити угоду, суд перевірив її на відповідність вимогам чинного законодавства, з’ясував у потерпілого та обвинуваченого, що угода між ними укладена добровільно, та що узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначених ст. 65 КК України, Тільки після цього суд затвердив угоду, з призначенням узгодженого сторонами покарання.
Тобто, перед затвердженням угоди про примирення місцевий суд повністю виконав вимоги, передбачені ст. 474 КПК України, після чого, у відповідності до ст. 475 КПК України, затвердив угоду і призначив узгоджену сторонами міру покарання.
Крім того, вироком Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 липня 2013 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 30 червня 2013 року між обвинуваченим Гончаром Є.М. та прокурором. Гончар Є.М. визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України Гончар Є.М. звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки.
Перед затвердженням угоди суд першої інстанції перевірив, що угода про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором відповідає вимогам чинного законодавства, містить відомості про узгоджене покарання, що відповідає вимогам КК України, та відомості про винуватість обвинуваченого, лише після цього суд прийшов до висновку про можливість її затвердження.
Слід зазначити, що вироки Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області, ухвалені у звітний період та якими було затверджено угоди про примирення, про визнання винуватості, в апеляційному порядку оскаржені не були.
Виходячи із проведеного узагальнення можо зробити висновок, що при розгляді Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області кримінальних проваджень на підставі угод у звітний період істотних проблемних питань не виникало.
Суддя Знам’янського міськрайонного
суду Кіровоградської області О.Е. Богданова