УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики роботи Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області
з розгляду слідчими суддями клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження за 2015 рік
На виконання плану роботи суду на 2 півріччя 2016 року, мною, помічником голови Знам’янського міськрайонного суду Багно А.О., проведено узагальнення судової практики роботи Знам’янського міськрайонного суду з розгляду слідчими суддями клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження за 2015 рік.
Чинним КПК України вперше введено поняття «слідчий суддя», яким відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а у випадку, передбаченому ст.247 КПК України – голова чи за його визначенням, інший суддя суду.
З набранням чинності 20 листопада 2012 року Кримінальним процесуальним кодексом України на рівні місцевих судів загальної юрисдикції розпочав функціонувати інститут слідчого судді.
За змістом положень чинного КПК України, основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.
До компетенції слідчого судді суду першої інстанції належить прийняття рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення відкритих слідчих дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.
Поняття «заходи забезпечення кримінального провадження» чинним КПК України вводиться вперше. Ці заходи застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України.
Відповідно до ст.131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є:
1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;
2) накладення грошового стягнення;
3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
4) відсторонення від посади;
5) тимчасовий доступ до речей і документів;
6) тимчасове вилучення майна;
7) арешт майна;
8) затримання особи;
9) запобіжні заходи.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ наголошує, що при вирішенні питань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов’язані:
– сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону;
– перевіряти наявність об’єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з’ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів;
– зважати, що незалежно від визначеного процесуальним законом суб’єкта ініціювання застосування заходів забезпечення обов’язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (ч. 3 ст. 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;
– враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання;
– пам’ятати, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, згідно з ч.1 ст.76 КПК України не має права брати участь у цьому ж провадженні в суді як першої, так і апеляційної та касаційної інстанцій, а також при перегляді судових рішень Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами.
КПК України допускає застосування заходів забезпечення кримінального провадження із значними обмеженнями. Не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ст. 132 КПК України).
Після розгляду клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя вправі постановити ухвалу про: 1) задоволення клопотання; 2) відмову у задоволенні клопотання; 3) повернення його для усунення недоліків, якщо клопотання подано слідчому судді без додержання вимог, визначених відповідною нормою КПК України.
Ухвала слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження повинна відповідати вимогам закону, містити чіткі формулювання, вказівку на вчинення конкретних дій.
В ухвалі про задоволення клопотання щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен зазначити строк її дії враховуючи, що: 1) для запобіжних заходів, арешту майна цей строк є пропорційним строку досудового розслідування – два місяці; 2) строк тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади не може становити більше двох місяців, а строк дії тимчасового доступу до речей і документів – більше одного місяця.
Слід зазначити, що в разі нездійснення представником правоохоронного органу протягом визначеного в ухвалі слідчого судді строку доступу до речей і документів слідчий за погодженням із прокурором або прокурор має звернутися з клопотанням ще раз, зазначивши, крім іншого, обставини, що завадили йому здійснити такий доступ в межах визначеного в ухвалі слідчого судді часу.
Сплив строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження свідчить про припинення цього заходу забезпечення та поновлення прав і свобод особи, щодо якої він застосовувався або інтересів якої стосувався
За клопотанням прокурора слідчий суддя відповідно до строку досудового розслідування може продовжити застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема відсторонення від посади, тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом та запобіжних заходів. Останні, зокрема, можуть бути продовжені у межах досудового розслідування до шести місяців – у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої тяжкості або середньої тяжкості; до 12 місяців – щодо тяжких та особливо тяжких злочинів (п.п. 10, 11, 12 Інформаційного листа ВССУ).
Згідно статистичних даних у 2015 році в провадженні Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебувало 527 клопотань слідчих, прокурорів про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обрання запобіжних заходів. З них у 2015 році розглянуто 519 клопотань, 8 – перебували у залишку станом на 01.01.2016 року.
Із загальної кількості вказаних розглянутих справ 471 із задоволенням клопотання, 41 – відмовлено, 7 – повернуто.
Згідно статистичної інформації щодо кількості клопотань слідчих, прокурорів про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обрання запобіжних заходів, у 2015 році Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області розглянуто:
- про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання – розглянуто 11 справ, клопотання у яких всі були задоволені;
- про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - розглянуто34 справи, 30 з яких задоволено, 3 – залишено без розгляду, 1 – відмовлено у задоволенні.
Причиною залишення без розгляду клопотань є наступне:
-ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного втратила законну силу, тому клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміну іншого запобіжного заходу на тримання під вартою слідчий суддя залишає без розгляду;
Причиною відмови у задоволенні клопотання є наступне:
- відповідно до ч.2 ст.194 КПК України слідчий суддя зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не наведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті, а саме слідчим та прокурором не доведено обставин, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою. Слідчим суддею застосовано стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
- зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання – розглянута 1 справа, клопотання у якій було задоволено;
- дозвіл на затримання з метою приводу – розглянуто 11 справ, 8 з яких задоволено, 1 – повернуто, 2 – відмовлено у задоволенні.
Причинами відмови у задоволенні клопотань є наступне:
- ні слідчим, ні прокурором паралельно не внесено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, не доведені обставини, які свідчать про доцільність чи необхідність обрання стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як найбільш суворого запобіжного заходу, і, таким чином, відсутні виключні випадки можливості звернення до суду з клопотанням про дозвіл на затримання, передбачені ч. 2 ст. 188 КПК України.
- продовження строків тримання під вартою – розглянуто 11 справ, 9 з яких задоволено, 2 – відмовлено у задоволенні.
Причинами відмови у задоволенні клопотань є наступне:
- суд надав критичну оцінку доводам слідчого та прокурора з приводу того, що підозрювана не має міцних соціальних зв’язків; крім того, ризиків, передбачених п.3, 4 ч.1 ст.177 КПК України в ході судового розгляду не встановлено; крім того, слідчим та прокурором не доведено обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваної під вартою. Крім того, дії, які необхідно виконати до закінчення строку досудового розслідування, на що вказують слідчий та прокурор, а саме отримання експертних висновків, зібрання характеризуючих даних на підозрювану, виконання вимог статті 290 КПК України, складання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, цілком можливо виконати, не тримаючи при цьому підозрювану саме під вартою. Слідчим суддею застосовано стосовно підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту;
- слідчим виконано всі слідчі дії необхідні для встановлення вини підозрюваного, допитані свідки, проведені експертизи, перехресні допити, змінено підозру з ч.3 ст.289 КК України на ч.2 ст.289 КК України. Ризиків, передбачених п. 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України в ході судового розгляду не встановлено, оскільки всі свідки та потерпілі вже допитані, яким іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню не зазначено взагалі, а також про те, що підозрюваний схильний до вчинення інших кримінальних правопорушень не доведено. Про існування інших ризиків слідчим не заявлено, тому слідчий суддя вважає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою не підлягає задоволенню.
- проведення обшуку житла чи іншого володіння особи – розглянуто 68 справ, 54 з яких задоволено, 4 – повернуто, 10 – відмовлено у задоволенні.
Причинами відмови у задоволенні клопотань є наступне:
- невідповідність клопотання вимогам ч.3 ст.234 КПК України, не доведення прокурором та слідчим наявності достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, а також те, що відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи;
- не зазначення доказів того, що на теперішній час особа, яка можливо причетна до скоєння кримінального правопорушення, фактично користується (володіє) приміщенням, де планується провести обшук, та відсутність достатніх підстав вважати, що за вказаною адресою знаходяться речі, документи, які плануються відшукати;
- надання суперечливих даних щодо місцезнаходження пункту незаконного здійснення операцій із металобрухтом, де планувалось відшукувати речі;
- слідчий просив надати дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання майна, здобутого в результаті вчинення злочину, а саме грошових коштів та поліетиленового файлу, в який їх було вкладено. При цьому, слідчий не навів обґрунтування тим обставинам, яким чином взагалі він збирається ідентифікувати викрадені грошові кошти та відповідний файл, а відтак на думку слідчого судді при проведенні обшуку та відповідному вилученні можуть бути суттєво порушені права особи, в домоволодінні якої проводитиметься обшук шляхом безпідставного вилучення певних грошових коштів. Крім того, неявка слідчого є фактично невиконанням цим суб’єктом обов’язку довести обставини, передбачені ч. 5 ст. 234 КПК, що в свою чергу позбавило слідчого суддю можливості повно та всебічно з’ясувати сукупність обставин, із якими закон пов’язує вирішення питання про надання дозволу на обшук, а отже, є підставою для відмови у задоволенні клопотання про обшук.
- тимчасовий доступ до речей і документів – розглянуто 367 справ, 349 з яких задоволено, 1 – повернуто, 17 – відмовлено у задоволенні.
Причинами відмови у задоволенні клопотань є наступне:
- матеріали клопотання не містять даних, які б давали підстави вважати, що особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, добровільно не здійснить передачу документів на запит слідчого чи намагатиметься змінити або знищити цей документ;
- слідчий просив надати тимчасовий доступ до речей і документів, які знаходяться у володінні філії «Олександрійська ДЕД» ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», однак це суперечить ч.2 ст.93, п.4 ч.2 ст.160 КПК України, оскільки філія не має статусу юридичної особи у розумінні цих норм законодавства, а тому надання тимчасового доступу до речей і документів, які знаходяться у володінні такої філії є неможливим у відповідності до вимог ч.2 ст.93, ст.160 КПК України;
- всупереч положенням ст.164 КПК України, клопотання обґрунтоване лише формально і до нього не додано жодного доказу на обґрунтування викладених доводів; крім того, розгляд даного клопотання у частині надання дозволу на тимчасовий доступ до документу, який зберігається на цифровому носії, а саме аудіо - запису розмови із архіватора мовлененевого зв'язку та можливість його вилучення, віднесено до повноважень слідчого судді в порядку, визначеному ст.247 КПК України (розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду АРК, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідуванн), оскільки фактично у клопотанні в цій частині ставиться питання не про надання доступу до речей і документів – інформації, а надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які передбачають втручання у приватне спілкування;
- клопотання слідчого обгрунтоване формально і не містить доводів наявності достатніх підстав вважати, що без вилучення відповідного документу існує реальна загроза його зміни чи знищення;
- застосуванням заходу забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до речей слідчий намагається досягти мети, яка саме такому заходу не властива, питання про тимчасовий доступ до речей і документів порушується з метою збирання доказів. Дане клопотання ґрунтується на необхідності правомірного доступу та вилучення речей, які можуть бути речовими доказами. Проте, поза увагою слідчого залишилася та обставина, що збирання доказів, у тому числі і речових, відбувається через інститут слідчих дій (зокрема, вилучення в ході огляду, проведення обшуку). Неправильне розуміння органами досудового розслідування положень кримінального процесуального закону фактично зумовлює підміну слідчих дій заходом забезпечення кримінального провадження;
- у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, з 15.12.2015 року припинено діяльність Знам'янської міжрайонної прокуратури шляхом реорганізації та утворено Знам’янську місцеву прокуратуру Кіровоградської області. Відтак, в структурі та штатному розписі прокуратури відбулися зміни. В свою чергу, слідчий звернувся до суду з клопотанням 24.12.2015 року за погодженням з прокурором Знам'янської міжрайонної прокуратури, тому у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки його не погоджено належним чином.
- арешт майна – розглянуто 3 справи, 1 з яких задоволена, 2 – відмовлено у задоволенні.
Причинами відмови у задоволенні клопотань є наступне:
- клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у вигляді грошових коштів є передчасним, оскільки на момент його розгляду, особі, про майно якої йдеться в клопотанні, не повідомлено у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 КПК України про підозру;
- зберігальні розписки, долучені до матеріалів справи, не підтверджують право власності особи на зазначене в клопотанні майно; крім того, доказів, що арешт майна відповідає вимогам розумності та вартість майна, яке належить арештувати є співрозмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слідчим у клопотані не наведено; крім того, із вимог КПК України випливає, що арешт може бути накладено на майно, одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення. Проте, в клопотанні не доведено даних фактів.
- скасування арешту майна – розглянуто 1 справу, клопотання у якій було задоволено;
- інші клопотання (обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлення строку на ознайомлення з матеріалами справи, допит свідка, допит потерпілого, проведення ревізії), – розглянуто 12 справ, 7 з яких задоволено, 2 – повернуто, 3 – відмовлено у задоволенні.
Причинами відмови у задоволенні клопотань є наступне:
- проведення ревізії - у клопотанні про надання дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії не наведені обґрунтування підстав такої ревізії та її періоду (в постанові та клопотанні заявлені різні періоди), а також не доведено, що реалізація повноважень Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області розповсюджується на структурний підрозділ «Колійна машинна станція «Вознесенськ» ДП «Одеська залізниця», що розташований на території іншої адміністративно-територіальної одиниці;
- допит свідка – встановлено, що свідок має постійне місце проживання і місце роботи, при цьому, його наміру виїхати за кордон на заробітки на підставі наявних матеріалів слідчим суддею не встановлено. Відтак, існування обставин, що можуть унеможливити допит свідка в суді, внаслідок його від’їзду на заробітки за кордон на значний період часу, конкретних і реальних причин необхідності отримання від свідка показань під час досудового розслідування у судовому засіданні, слідчим не доведено.
Ухвала слідчого судді має відповідати вимогам законності та обґрунтованості. Законною є ухвала слідчого судді, що ґрунтується на повному, всебічному та об’єктивному розгляді всіх обставин скарги в їх сукупності, на підставі кримінального процесуального закону. Обґрунтованою є ухвала слідчого судді, яка обґрунтована на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні під час розгляду скарги.
В ході проведення узагальнення встановлено, що в цілому ухвали слідчих суддів відповідають вимогам КПК України щодо форми та змісту, містять належне обґрунтування висновків, посилання на норми кримінального процесуального закону, що регулюють відповідні правовідносини, однак разом з цим встановлено окремі випадки порушення слідчими суддями цих вимог при постановленні ухвал.
Із загальної кількості розглянутих справ, до суду апеляційної інстанції було оскаржено 16 судових рішень, 7 з яких за результатами апеляційного перегляду залишені без змін, 9 – скасовано з постановленням нової ухвали.
Підставами скасування ухвал слугувало наступне:
- неправильне обчислення слідчим суддею строку тримання підозрюваного під вартою (застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 календарних днів слідчий суддя неправильно визначив строк закінчення дії своєї ухвали, помилково обчислено 61 календарний день, а не 60 календарних днів), що вплинуло на законність та обґрунтованість рішення (№№1-кс/389/27/15 стосовно Копитюка В.А.; 1-кс/389/127/15 стосовно Гурова А.С.; 1-кс/389/134/15 стосовно Смірнова М.В.; 1-кс/389/204/15 стосовно Белінського В.В.; 1-кс/389/392/15 стосовно Кравченко В.А.; 1-кс/389/313/15 стосовно Понєдєльніка В.М.);
- слідчий суддя безпідставно застовував до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, крім того, при застосуванні вказаного запобіжного заходу, грубо порушив вимоги ст.181 КПК України, яка передбачає, що домашній арешт полягає у забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Однак в своій ухвалі слідчий суддя не зазначила про те, чи цілодобово, чи у певний період доби, забороняється підозрюваній залишати своє житло. Крім того, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного захду у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя не перевірила наявність інших ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, на які вказував у своєму клопотанні слідчий (№1-кс/389/249/15 стосовно Сибірцевої І.М.);
- слідчим суддею при розгляді клопотання не було взято до уваги та неналежним чином враховано відсутність міцних соціальних зв’язків підозрюваного, що може призвести до ухилення підозрюваного від кримінальної відповідальності та переховування від органів слідства та суду, тому висновки судді відносно того, що в клопотанні не доведена недостатність застосування більш м’якого запобіжного заходу – безпідставні (№1-кс/389/554/15 стосовно Калашника В.Ю.);
- слідчий суддя помилково обрав підозрюваному запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що, у разі обрання підозрюваному більш м’якого запобіжного заходу, останній буде мати можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків, переховуватись від органів досудового розслідування або суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення (№1-кс/389/311/15 стосовно Сорокуна В.М.).
Аналіз вказаних справ свідчить про те, що якість судового розгляду знаходиться на належному рівні, на що вказує те, що лише 3% з ухвалених рішень суду першої інстанції були оскаржені в апеляційному порядку. З тих, що були оскаржені – більшість скасовані, інші - залишені без змін.
Слід зазначити, що проблемних та спірних питань під час розгляду справ вказаної категорії у суддів Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області не виникало, при ухваленні рішень з розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчі судді керувалися нормами чинного законодавства та брали до уваги наявну практику розгляду справ такого типу.
16.09.2016 року
Помічник голови
Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області А.О. Багно
_03_03.png)
