УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики роботи Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області
з розгляду клопотань, подань, заяв, поданих в порядку виконання судових рішень у цивільних справах, що регулюються розділом VI ЦПК України за 2015 рік
На виконання плану роботи суду на 2 півріччя 2016 року, мною, помічником голови Знам’янського міськрайонного суду Багно А.О., проведено узагальнення судової практики роботи Знам’янського міськрайонного суду з розгляду з розгляду клопотань, подань, заяв, поданих в порядку виконання судових рішень у цивільних справах, що регулюються розділом VI ЦПК України за 2015 рік.
Конституцією України (ч.5 ст.124) закріплено те, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Розділ VI ЦПК України закріплює процесуальний порядок вирішення судами питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд, а правильне застосування судами процесуального законодавства, пов’язаного з виконанням судових рішень, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.
Ч.1 ст.368 ЦПК України встановлено, що питання, пов’язані зі зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. Загалом за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Але, якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право, за заявою стягувачів, видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.
Згідно статистичних даних у 2015 році в провадженні Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебувало 48 справ з розгляду клопотань, подань, заяв, поданих в порядку виконання судових рішень у цивільних справах, що регулюються розділом VI ЦПК України. З них у 2015 році розглянуто 47 справ, 1 справа – перебувала у залишку станом на 01.01.2016 року.
Із загальної кількості розглянутих справ 23 із задоволенням подання (клопотання, заяви), 21 – відмовлено, 3 – повернуто.
Виконання судових рішень як стадія цивільного процесу.
Виконання рішення - заключний етап юрисдикційної діяльності. Без реалізації цієї стадії (етапу) юрисдикційної (правозахисної діяльності) втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів (осіб), які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Виконанням рішень суду та інших юрисдикційних органів завершується процес захисту суб’єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та порядок, визначений Конституцією та законами України. Враховуючи, що захист прав здійснює ще цілий ряд органів та осіб, лише у виконавчому провадженні захист прав набуває реального змісту.
Види виконання:
1. За взаємозв’язком із вступом юрисдикційного рішення у законну силу:
- виконання за загальними правилами;
- негайне виконання.
Виконання за загальними правилами застосується у тих випадках, коли не встановлено підстав для застосування негайного та попереднього виконання.
Негайне виконання — це виконання рішення ще до вступу його у законну силу. Негайне виконання застосовується, як правило, за результатами попередньої судової діяльності у формі відправлення правосуддя (вирішення цивільної справи) або запобіжної діяльності суду (забезпечення позову).
Підстави для застосування негайного виконання чітко передбачені у чинному законодавстві. При чому підстави для застосування негайного виконання слід розрізняти на:
-підстави для обов”язкового (імперативного) застосування негайного виконання;
-підстави для факультативного (імперативно-диспозитивного) застосування негайного виконання.
2.За суб'єктом здійснення (дій, спрямованих на реалізацію юрисдикційного рішення):
· рішення, які не вимагають виконання (рішення про визнання, конститутивні рішення). Коли предметом судової діяльності є встановлення наявності чи відсутності правовідносин між сторонами або судової їх трансформації (зміни чи припинення). Ці рішення, як правило, носять преюдиційний характер;
· рішення, які судами направляються для виконання. Це рішення, які вимагають реєстрації певного факту, стану, інших правових позицій, які встановлені у відповідному рішенні. А у випадку виконання окремої ухвали, вона направляється судом безпосередньо відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування, службовим чи посадовим особам для виконання, котрі, в свою чергу, зобов’язані її виконати і повідомити суд про результати виконання;
· рішення, які виконуються органами державної виконавчої служби або іншими, передбаченими законом, органами та особами (наприклад, щодо виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ). Як правило, такими виступають рішення про присудження.
Негайне виконання судових рішень
За загальним правилом загальнообов'язковості та реалізованості рішення суду підлягає виконанню з моменту набрання ним законної сили (ст.ст. 14, 223 ЦПК), що має місце в усіх випадках, за винятком негайного його виконання. Негайне виконання рішення суду до набрання ним законної сили є винятком із загального правила, а тому допускається лише у випадках, зазначених у законі. Стаття 367 ЦПК містить вичерпний перелік справ, у яких суд допускає негайне виконання судового рішення, який не підлягає розширеному тлумаченню;
1) стягнення аліментів — у межах суми платежу за 1 місяць;
2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за 1 місяць;
3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, — у межах суми стягнення за 1 місяць;
4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (пункти 1-6 ч.1 ст.367 ЦПК).
Виходячи з конкретних обставин справи, суд може допустити негайне виконання рішення в разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 ч.1 ст.367 ЦПК. Виконання подібних рішень здійснюється за загальними правилами. Тобто приймаючи рішення про негайне виконання рішення, суд має одночасно виписати виконавчий лист і вручити його позивачу на його прохання або вчинити інші дії, передбачені Законом “Про виконавче провадження”. Рішення, що підлягають негайному виконанню і виконані, оскаржуються в апеляційному порядку на загальних підставах. У разі скасування такого рішення та закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, відмови в позові повністю або задоволення позовних вимог в меншому обсязі настає поворот виконання (ч.1 ст.380 ЦПК). У разі скасування у зв'зку з нововиявленими обставинами рішень у справах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача (ст.382 ЦПК). Забезпечення виконання рішення суду передбачено положеннями ст.217 ЦПК - суд, який ухвалив рішення, може вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Запровадивши вперше у законодавстві України норму про те, що суд, який ухвалив рішення, може вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні, ЦПК не встановив правил застосування цієї норми.
Відповідно до ст.217 ЦПК суд, який ухвалив рішення, не звернуте до негайного виконання, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може забезпечити його виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішення, за правилами забезпечення позову, встановленими ст.ст.151-153 ЦПК. Проте таке забезпечення виконання рішення суду підлягає застосуванню лише після набрання ним законної сили (п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення у цивільній справі”).
Оформлення виконавчого листа, виправлення помилки у ньому та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання (ст.369 ЦПК).
Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”. У виконавчому документі, який видається судом, мають бути зазначені: назва і дата видачі документа, найменування суду, який видав документ, прізвище та ініціали посадової особи, що його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові — за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб); індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред”явлення виконавчого документа до виконання. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, суд у виконавчому документі повинен зазначити одного боржника та одного стягувача, а також визначити, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або вказати, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Законом можуть бути встановлені інші додаткові вимоги до виконавчих документів. Виконавчий лист підписується суддею із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.
За загальними правилами, виконавчий лист видається особам, на користь яких було ухвалено судове рішення, після набрання ним законної сили. Але, якщо судом було допущено негайне виконання судового рішення, виконавчий лист видається в день його ухвалення. Тобто рішення суду в частині, допущеній до негайного виконання, фактично набуває законної сили з моменту його ухвалення. Якщо рішенням суду із сторони у справі стягнено судовий збір, суд оформлює на підставі цього рішення виконавчий лист і направляє його місцевому органу державної податкової служби. У разі коли судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Суд може допустити помилки як при оформленні, так і при видачі виконавчого листа. Помилки при оформленні можуть проявлятися у дефектах форми і змісту виконавчого листа: наприклад, суд неправильно подав інформацію про стягувача чи боржника, резолютивну частину судового рішення перенесено у виконавчий лист з помилками, внаслідок цього обсяг обов'язків, що покладено на боржника, зменшено чи збільшено, або й зовсім змінено (зокрема, якщо резолютивну частину перенесено зовсім з іншого рішення), відсутні всі необхідні реквізити виконавчого документа.
Суд розглядає питання про виправлення помилки у виконавчому листі та усунення наслідків цієї помилки в десятиденний строк з дня надходження заяви. Розглядаючи заяву, залежно від її вимог, суд повинен перевірити, зокрема, такі обставини:
1) чи допущено помилку при оформленні виконавчого листа або його видачі;
2) чи виконано судове рішення і в якій частині;
3) чи не припинено зобов'язання боржника за судовим рішенням з підстав, визначених законом;
4) чи не було стягнуто з боржника на користь стягувача не у відповідності до судового рішення.
Протягом 2015 року Знам’янський міськрайонний суд вирішував питання щодо визнання виконавчих листів такими, що не підлягають до виконання (розглянуто 2 справи -№6/389/105/14, №6/389/11/15, 1 з яких задоволено, 1 – відмовлено у задоволенні), оскільки заявник вважав, що вказані виконавчі листи не підлягають виконанню з тих підстав, що рішенням суду задоволені вимоги особи, яка не є іпотекодержателем, а також заявник вважав, що за рішенням видано виконавчий лист, який звернено до примусового виконання, але на даний час виконання закінчено, так як діти досягли повноліття, однак у зв’язку з тим, що у виконавчому листі допущена помилка в даті закінчення виконання, з нього продовжують утримуватися аліменти із заробітної плати.
Причиною відмови у задоволенні заяви є наступне:
- питання, які позивач висловлював під час судового засідання стосовно того, що «Вектор» не являється іпотекодержателем вже досліджувалось при винесенні рішення Апеляційним судом і не підлягає доказуванню. Таким чином, в судовому засіданні не встановлено підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Аналіз вивчення справ показує, що судді в основному справи даної категорії вирішували правильно.
Видача дубліката виконавчого листа або судового наказу (ст. 370 ЦПК)
Згідно з ч.1 ст.370 ЦПК, право на видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу, належить суду, який видав оригінал виконавчого листа або судового наказу. Суб’єктами права на звернення із заявою до суду про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можуть бути: стягувач - у разі якщо ним втрачено оригінал виконавчого документа, а також державний виконавець, якщо оригінал виконавчого документа втрачено ним після відкриття виконавчого провадження. Дублікат виконавчого листа або судового наказу суд може видати не тільки у випадку власне його втрати, а й при його гибелі, зокрема в результаті стихійного лиха, пожежі, а також у разі якщо він став непридатним через часткове пошкодження тексту тощо. Заяву про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу може бути подано до суду тільки до закінчення строку пред'явлення виконавчого листа або судового наказу до виконання.
Заява про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу розглядається у судовому засіданні з викликом сторін та інших заінтересованих осіб, однак їхня неявка не перешкоджає вирішенню питання про видачу дубліката.
Дублікат виконавчого листа або судового наказу — це письмовий документ, який видається за ухвалою суду замість втраченого оригіналу (наприклад, зіпсування, знищення тощо), є тотожнім за змістом з оригіналом і відрізняється від останнього спеціальною позначкою «Дублікат».
За результатами розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу суд постановляє ухвалу про задоволення заяви або про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката. Зазвичай, як показує практика, судді задовольняють заяви про видачу дубліката виконавчого документа.
Протягом 2015 року Знам’янський міськрайонний суд вирішував питання щодо видачі дубліката виконавчого листа(розглянуто 12 справ - №№6/389/104/14, 6/389/3/15, 6/389/4/15, 6/389/6/15, 6/389/9/15, 6/389/12/15, 6/389/16/15, 6/389/26/15, 6/389/31/15, 6/389/32/15, 6/389/33/15, 6/389/40/15, з яких задоволено - 8, 3 – відмовлено у задоволенні, 1 - повернуто), оскільки оригінал виконавчого листа втрачено; оригінал виконавчого листа не був пред’явлений до виконання у зв’язку з його втратою при пересилці; у зв’язку зі зміною сторони виконавчого провадження; оскільки виконавчий лист знаходиться на виконанні у виконавчій службі, розташованій на тимчасово окупованій території України.
Підставами для відмови у задоволенні заяв про видачу дубліката є:
- заявником не надано доказів, які підтверджують факт втрати оригіналу виконавчого листа;
- судом з’ясовано, що заміна сторони виконавчого провадження належним чином не проведена, заявник до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження не звертався, відтак, наразі і не має права ініціювати питання, заявлені у заяві, оскільки таке право надається лише стороні виконавчого провадження, зокрема стягувачу, яким на даний час заявник не являється із вищевказаних причин. Дана заява є передчасною;
- на день розгляду заяви рішення про визнання боржника безвісно відсутньою у відповідності до ст.45 ЦК України не скасовано, тому боржник залишається визнаним безвісно відсутнім та в силу цього стягнення аліментів є припиненим. Крім того, заявником не надано суду доказів втрати виконавчого листа.
Причиною повернення заяви є те, що заявником не усунуті недоліки у заяві, вказані в ухвалі суду.
Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (ст. 371 ЦПК).
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд за заявою стягувача може поновити пропущений строк з причин, визнаних судом поважними. Виконавча давність — це встановлений у законі строк, протягом якого рішення може бути пред'явлено саме до примусового виконання, тому що для добровільного виконання строки не встановлені в тому сенсі, що добровільне виконання рішення після закінчення строку виконавчої давності повинно визнаватися належним. Рішення суду, за загальним правилом, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту набрання ним законної сили. У ряді випадків можуть бути встановленні скорочені строки виконавчої давності, наприклад, стягнення адміністративних штрафів. Перебіг строку виконавчої давності починається з набранням рішенням суду законної сили. Переривається перебіг цього строку пред'явленням виконавчого документа до виконання, а також частковим виконанням рішення. Пропуск строку виконавчої давності, за загальним правилом, позбавляє стягувача права на примусове виконання рішення. Однак, у разі пропуску цього строку за поважної причини (хвороба, тривале відрядження, стихійні лиха тощо) стягувач може звернутися до суду із заявою про поновлення пропущеного строку. Звернутися до суду із заявою про поновленням строку можна тільки при пропуску строку пред'явлення до виконання виконавчих документів суду і виконавчого напису нотаріуса. Відповідна заява подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд повинен розглянути таку заяву в десятиденний строк.
Протягом 2015 року Знам’янський міськрайонний суд вирішував питання щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання(розглянуто 2 справи - №№6/389/13/15, 6/389/30/15,з яких задоволено - 1, відмовлено у задоволенні -1), у зв’язку зі зміною сторони виконавчого провадження; а також у зв’язку з тим, що судовий наказ не виконано з незалежних від боржника причин, судовий наказ набрав законної сили, але строк його пред’явлення до виконання закінчився.
Підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката є те, що судом з’ясовано, що заміна сторони виконавчого провадження належним чином не проведена, заявник до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження не звертався, відтак, наразі і не має права ініціювати питання, заявлені у заяві, оскільки таке право надається лише стороні виконавчого провадження, зокрема стягувачу, яким на даний час заявник не являється із вищевказаних причин. Дана заява є передчасною.
Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 373 ЦПК).
Іноді трапляються випадки, коли внаслідок певних обставин виконання рішення є надто ускладненим або ж взагалі неможливим (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) – у такому разі стягувач, боржник та державний виконавець (за власної ініціативи або за заявою сторін) вправі звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. Статтею 373 ЦПК України встановлено, що така заява (подання) розглядається судом у десятиденний строк в судовому засіданні з викликом сторін.
Відстрочка і розстрочка виконання може бути застосована при врахуванні не тільки інтересів боржника, а й стягувача. Тому для вирішення питання про відстрочку або розстрочку суд враховує такі умови: відсутність вини боржника у створенні обставин, що можуть бути підставою для таких наслідків; тимчасове перебування боржника у такому стані; виконання може мати особливо несприятливі наслідки для боржника; щоб відстрочка або розстрочка не завдали шкоди стягувачу. За результатами розгляду постановляється ухвала у формі окремого процесуального документа, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому процесуальним законодавством.
Щодо зміни способу і порядку виконання рішення — то потреба в цьому настає тоді, коли за винесеним рішенням визначеним судом порядком виконання неможливо провести стягнення внаслідок відсутності, обезцінення об’єкта стягнення чи з інших причин.
Протягом 2015 року Знам’янський міськрайонний суд вирішував питання щодо відстрочки виконання та зміни способу виконання рішення(розглянуто 2 справи - №№6/389/34/15, 6/389/43/15,з яких 2 - відмовлено у задоволенні), у зв’язку з тим, що рішенням суду допущене негайне виконання в частині поновлення на роботі, але фактично виконати це неможливо, так як особа, яка на даний час замає вказану посаду, знаходиться на лікарняному, її звільнення призведе до порушення трудового законодавства. Крім того на рішення суду була подана апеляційна скарга; заявника зобов’язано здійснити заміну холодильника на такий же холодильник або на холодильник аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) з числа наявних у продавця з аналогічними показниками. Але такого ж холодильнику боржник не має, а тому просить змінити спосіб виконання рішення шляхом визначення, на який аналогічний товар здійснити обмін, а до того часу відстрочити виконання рішення.
Підставами для відмови у задоволенні заяв про відстрочку виконання та зміну способу виконання рішенняє:
- заявник є юридичною особою, підстав зазначених в переліку ст.373 ЦПК України, які б утруднювали виконання рішення суду судом не встановлено. Крім того подання апеляційної скарги на рішення суду не є підставою для відстрочення виконання рішення суду;
- рішенням суду боржнику вже надано альтернативу при виконанні у разі відсутності такого ж товару, але зі змісту заяви вбачається, що боржник не розуміє, що мається на увазі під визначенням аналогічного товару. У такому разі йому доцільніше звернутися до суду із заявою про роз’яснення рішення суду. При цьому, слід відзначити, що і у такому випадку в рішенні суду зазначено, що холодильником аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) є холодильник з аналогічними показниками, що слід розуміти як холодильник з аналогічними технічними характеристиками.Належних та достовірних доказів неможливості виконання рішення способом, визначеним рішенням суду, заявник при розгляді даної справи суду не представив. З наданих матеріалів видно, що рішення невиконане через перешкоди, які вчиняються боржником з надуманих підстав, і заходи впливу на боржника, який свідомо не виконує рішення суду, не вичерпані. Відтак, і підстав для зміни способу виконання рішення суду, при розгляді даної справи судом не встановлено.
Вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини (ст.375 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України “Про виконавче провадження” та ч.1 ст.375 ЦПК України у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувана. Для вирішення цього питання суд вправі витребувати від державного виконавця всі необхідні документи. При цьому береться до уваги сума стягнення та заходи, що вживалися для встановлення місця перебування боржника чи дитини заінтересованими особами або державним виконавцем.
Протягом 2015 року Знам’янським міськрайонним судом задовольнялися всі подання (розглянуто 4 справи - №№6/389/1/15, 6/389/17/15, 6/389/44/15, 6/389/46/15,з яких 4 - задоволені) про оголошення розшуку боржника, у зв'язку з тим, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, місце його знаходження та проживання не відомі і прийнятими державним виконавцем заходами їх встановити не вдалось.
Вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 376 ЦПК України).
Що ж стосується примусового проникнення в житло особи (ст. 376 ЦПК України), то слід зазначити, що Конституція України гарантує кожному недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішення суду.
Однак, конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
Так, в Законі України «Про виконавче провадження» закріплено право державного виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Реалізація цього права надана суду та закріплена в ст.376 Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, право звернення до суду має виключно державний виконавець, інші особи не мають права порушувати перед судом це питання.
При зверненні до суду, державним виконавцем скеровується подання в письмовій формі, яке має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим ст.119 ЦПК України. В поданні зазначається:
1. Найменування суду, до якого подається подання (питання примусового проникнення в житло боржника розглядається не судом, який видав виконавчий документ, а судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи).
2. Найменування органу державної виконавчої служби, його місце знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку. Оскільки, суд розглядає подання державного виконавця негайно за участю лише державного виконавця, не є доцільним зазначати сторони виконавчого провадження у разі звернення до суду.
3. Зміст вимог. в даному випадку мається на увазі, що подання повинно чітко містити питання, які ставить державний виконавець на вирішення суду.
4. Виклад обставин, якими державний виконавець обґрунтовує свої вимоги. Описуючи у поданні обставини справи, не слід обмежуватись лише наведенням переліку проведених виконавчих дій із зазначенням дати їх вчинення. У поданні державний виконавець повинен чітко зазначити в чому полягає необхідність примусового проникнення в житло.
5. Зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину (доказами для суду в даному випадку будуть документи, які підтверджують факт не допуску державного виконавця до житла чи іншого володіння особи – акти державного виконавця за участю понятих, відповіді реєструючих органів про відсутність в боржника іншого майна (чи неможливості звернення стягнення на нього), акти та довідки, які б свідчили про те що житло чи інше володіння належить саме боржнику, виклики які скеровувалися боржнику, про явку до державного виконавця, копії повідомлень про вручення зазначених документів боржником, письмові пояснення боржника.
6. Перелік документів, що додаються до подання. В цьому випадку слід додавати усі документи на які посилається державний виконавець у поданні для обґрунтування своїх вимог та доводів.
Подання підписується державним виконавцем із зазначенням дати його подання. Оскільки, подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи розглядається судом негайно за участю державного виконавця, без участі сторін, у зв'язку з чим такі подання скеровуються до суду в одному екземплярі. За результатами розгляду подання суд постановляє ухвалу, на яку може бути подано апеляційну скаргу.
Протягом 2015 року Знам’янський міськрайонний суд вирішував питання щодо примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи (розглянуто 5 справ - №№6/389/7/15, 6/389/8/15, 6/389/10/15, 6/389/29/15, 6/389/36/16, з яких 1 – задоволено, 4 - відмовлено у задоволенні), у зв’язку з тим, що проведення виконавчих дій, а саме: опис майна боржника та перевірка майнового стану боржника без такого проникнення є неможливим, у зв'язку з чим унеможливлюється або ускладнюється виконання судового рішення.
Відмовляючи у доступі до житла та володіння особи судді виходили з наступного: в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржник перешкоджав вільному доступу державного виконавця до свого житла; не вказано достовірних даних про наявність майна у квартирі, до якої необхідно здійснити примусове проникнення, крім того, не подано належного обґрунтування необхідності проведення виконавчих дій із проникненням до житлового приміщення; в доданих до подання документах відсутні відомості щодо виклику боржника до державного виконавця, повідомлення про необхідність бути присутнім за адресою знаходження нерухомого майна для надання державному виконавцю можливості провести виконавчі дії по опису майна, не додано документів на підтвердження факту проживання боржника за вказаною адресою.
Вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (ст.377-1 ЦПК України).
Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є одним з найбільш поширеніших з питань, що ставляться перед судом в порядку передбаченого розділом VI Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” №3857-ХІI від 21 січня 1994 року громадянинові України, який ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, може бути тимчасово (до виконання зобов'язання), відмовлено у видачі паспорта або вилучено чи затримано паспорт, а громадянинові, який має паспорт, - тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.
З вказаної норми слідує те, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто, наявність лише самого зобов'язання, відсутності надходжень в рахунок погашення заборгованості, чи значного терміну невиконання зобов'язання, не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Протягом 2015 року Знам’янський міськрайонний суд вирішував питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України(розглянуто 8 справ - №№6/389/5/15, 6/389/22/15, 6/389/28/15, 6/389/39/15, 6/389/41/16, 6/389/42/15, 6/389/45/15, 6/389/47/15, з яких 3 – задоволено, 5 - відмовлено у задоволенні), у зв’язку з тим, щоборжник ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням суду.
Відмовляючи у доступі до житла та володіння особи судді виходили з наступного:
- при зверненні до суду з поданням органи державної виконавчої служби повинні послатися на обставини та підтвердити їх відповідними доказами про те, що боржник має паспорт для виїзду за кордон, ухиляється від виконання зобов'язань та його дії свідчать про намір виїхати за кордон. Проте, при зверненні до суду із зазначеним поданням державний виконавець не надав належних доказів на підтвердження перелічених обставин, а послався, як на підставу для обрання такого обмеження тільки на те, що боржник має заборгованість по сплаті боргу. Також не надано доказів з приводу того, чи має боржник закордний паспорт та чи виїзджав раніше або має намір виїхати за кордон в подальшому;
- державним виконавцем не зазначено, які дії на вимогу державного виконавця не вчинив боржник та не надано доказів умисного, свідомого ухилення боржника від виконання покладеного на нього рішенням суду зобов'язання, що є необхідною умовою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Тобто, факту ухилення боржника від виконання судового рішення у зв'язку з чим до нього може бути застосовано такий захід впливу, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання боржником своїх зобов'язань, державним виконавцем не зазначено. Сам факт невиконання боржником у добровільному порядку рішення суду, не може беззаперечно свідчити про його ухилення від виконання покладених судовим рішенням обов'язків і не є безумовною підставою для задоволення подання про тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України;
- у матеріалах справи відсутні відомості про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження
Так, при розгляді вказаної категорії справ судді з'ясовують чи належним чином повідомлявся боржник про відкриття виконавчого провадження, встановлюють наявність або відсутність факту злісного ухилення від виконання рішення суду та чи особа зазначена у поданні, дійсно являється боржником у виконавчому провадженні.
Заміна сторони виконавчого провадження (ст.378 ЦПК України).
Заміна сторони виконавчого провадження у спосіб звернення до суду - конституційний по правовій суті. Без ухвали суду про заміну сторони у виконавчому документі, державний виконавець не має права самостійно замінити сторону. Оскільки процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, Закон України «Про виконавче провадження», частина 4 ст.11 допускає правонаступництво і у виконавчому провадженні. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження державний виконавець з власної ініціативи чи по заяві сторони, або сама заінтересована сторона мають право звернутися в суд з поданням (державний виконавець) чи із заявою (сторона) про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.
Згідно з ч.2 ст.378 ЦПК України, суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Про прийняте рішення суд обов’язково повідомляє державного виконавця.
Суд, розглянувши заяву (подання) державного виконавця, на підставі ст.ст.209, 210, 293, 378 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про виконавче провадження», виносить ухвалу про заміну сторони, виконавчого провадження. При цьому текст ухвали повинен суворо відповідати вимогам ст.18 Закону (вимоги до виконавчого документу. Звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження — це не лише обов’язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа ( рішення, наказу тощо).
Протягом 2015 року Знам’янський міськрайонний суд вирішував питання щодо заміни сторони виконавчого провадження(розглянуто 13 справ - №№6/389/2/15, 6/389/14/15, 6/389/15/15, 6/389/18/15, 6/389/19/15, 6/389/20/15, 6/389/21/15, 6/389/23/15, 6/389/24/15, 6/389/25/15, 6/389/27/15, 6/389/35/15, 6/389/37/15, яких 6 – задоволено, 5 - відмовлено у задоволенні, 2 - повернуто), у зв’язку з вибуттям однієї зі сторін виконавчого провадження.
Відмовляючи у доступі до житла та володіння особи судді виходили з наступного:
- згідно з виконавчим листом стягувачем являється: «Дитячий соціальний заклад або особи, де будуть утримуватись діти». Особою, де будуть утримуватись діти, на день розгляду заяви і є заявник, відповідно до рішення виконавчого комітету Знам’янської міської ради Кіровоградської області, тому звернення заявника із заявою про зміну сторони виконавчого провадження до суду є безпідставним;
- між банківською установою та колекторською фірмою чи іншою банківською установою укладено договір факторингу, за яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором, а відтак заявник набув прав кредитора по відповідній грошовій вимозі. Але право процесуальної ініціативи щодо звернення до суду за вирішенням питання про заміну сторони виконавчого провадження надано державному виконавцю або стороні відповідного виконавчого провадження. З огляду на те, що колекторська фірма чи інша банківська установа процесуальним законом таким правом не наділена, тому заява подана неналежною особою;
- встановлено, що Знам’янським міськрайонним судом не приймалось відповідне рішення, відтак і підстави для розгляду даної заяви у Знам'янського міськрайонного суду відсутні.
Причиною повернення заяв є те, що вони не підсудні Знам’янському міськрайонному суду.
Таким чином, при розгляді даної категорії цивільних справ судді перевіряли наявність порушеного виконавчого провадження, з'ясовували факт наявності правонаступництва.
Виконання судових рішень є невід’ємною частиною справедливого правосуддя та верховенства права, захисту та відновлення порушених прав особи. Від оперативності, точності та справності виконання судового рішення великою мірою залежить довіра громадян України до правосуддя в цілому та до судді зокрема.
Проаналізувавши практику вирішення судом даної категорії справ можна зробити висновок, що в основному спірних та колізійних питань у суддів не виникало, ухвали суддів відповідають вимогам ЦПК України щодо форми та змісту, містять належне обґрунтування висновків, посилання на норми процесуального закону, що регулюють відповідні правовідносини, однак разом з цим встановлено окремі випадки порушення суддями цих вимог при постановленні ухвал.
Із загальної кількості розглянутих справ, до суду апеляційної інстанції було оскаржено 5 судових рішень, 1 з яких за результатами апеляційного перегляду залишено без змін, 2 – скасовано з постановленням нової ухвали.
Підставами скасування ухвал слугувало наступне:
- в матеріалах справи не міститься жодного доказу відправки на адресу скаржника оригіналу виконавчого листа. На зазначені обставини суд не звернув уваги, виконавче провадження не оглянув та належним чином не перевірив, чи дійсно виконавчий лист був направлений до скаржника і при пересилці був втрачений. Крім того, суд не врахував вимоги норм процесуального права щодо порядку розгляду питань видачі дубліката виконавчого листа і поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання, не повідомив про судове засідання державного виконавця, відділ державної виконавчої служби, внаслідок чого не встановив обставини, на які посилався заявник;
- в матеріалах виконавчого провадження, доданих до подання, відсутні об’єктивні дані про те, що боржник свідомо не виконував зобов’язання по сплаті аліментів у належному розмірі, а державним виконавцем було використано усі передбачені Законом заходи щодо стягнення заборгованості по аліментах. Сам факт неналежного виконання боржником у добровільному порядку рішення суду не може беззаперечно свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов’язків, тому суд безпідставно прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Слід зазначити, що при ухваленні суддями Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області рішень у справах з розгляду з розгляду клопотань, подань, заяв, поданих в порядку виконання судових рішень у цивільних справах, що регулюються розділом VI ЦПК України судді керувалися нормами чинного законодавства та брали до уваги наявну практику розгляду справ такого типу.
03.10.2016 року
Помічник голови
Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області А.О. Багно
_03_03.png)
