Аналіз причин скасування вироків місцевих судів Кіровоградської області за 2012 рік

За 2012 рік в апеляційному порядку апеляційним судом Кіровоградської області було переглянуто 1077 кримінальних справ (в т.ч. 770 справ з постановленими вироками). З них було задоволено апеляцій по 438 (40,66%) кримінальних справах.

В порівнянні з 2011 роком, загальна кількість оскаржуваних в апеляційному порядку вироків та постанов суду першої інстанції по кримінальних справах збільшилася на 20,1%.



За результатами перегляду справ в апеляційному порядку:

- скасовано вироків по справах відносно 324 осіб;

- залишено без змін вирок судів першої інстанції відносно 504 осіб;

- на новий судовий розгляд направлено 141 справ;

- на додаткове розслідування – 88 справ;

- закрито провадження по 89 справам;

- постановлено новий вирок відносно 88 осіб;

- змінено вирок суду першої інстанції відносно 69 осіб.


 

Причини скасування вироків
Істотне порушення кримінально-процесуального закону
Найбільшу частину вироків місцевих судів було скасовано через істотне порушення кримінально-процесуального закону. 

З цих причин за 2012 рік було скасовано 136 вироків місцевих судів.

Найчастіше з цього приводу скасовувалися вироки у Кіровському (16 вироків) та Ленінському (21 вирок) районних судах м. Кіровограда, Знам`янському міськрайонному суді (20 вироків), Олександрійському міськрайонному суді (15 вироків) та Петрівському районному судах Кіровоградської області (10 вироків)

Значну частину від усіх скасованих вироків скасування з цих причин складає у Устинівському (100%), Ульянівському (75%) , Долинському (70%) та Маловисківському і Новгородківському (по 67% від усіх скасованих вироків) районних судах .



Однією із істотних порушень кримінально-процесуального закону, що допускаються місцевими судами, є порушення права обвинуваченого на захист.

З підстав порушення права обвинуваченого на захист у 2012 році було скасовано 16 вироків місцевих судів.



Так, порушення права обвинуваченого на захист було допущено і Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області при постановленні 19.10 2011 року вироку відносно С., засудженого за ч.1 ст.122, ч.3 ст.185, ч.1 ст.121 КК України. Суд за клопотанням засудженого, призначив захисником його матір, яка по справі допитувалася як свідок і була заявлена органом досудового слідства до списку осіб, які підлягають допиту в суді в якості свідка. Також суд не роз’яснив захиснику права та обов’язки, передбачені ст..48 КПК України, чим позбавлено можливості захисника належно здійснювати покладений судом на неї захист інтересів засудженого. Внаслідок чого вирок суду було скасовано.



З підстав порушення права обвинуваченого на захист було скасовано і вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.04.2012 року відносно П. Згідно матеріалів справи участь захисника - адвоката у справі є обов’язковою, однак захисник-адвокат засудженого у судове засідання не з’явився і суд розглянув справу без участі захисника.



Без захисника, участь якого є обов’язковою, було розглянуто 24.10.2011 року справу Ленінським районним судом м. Кіровограда відносно Т. за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України. Суд провів останнє судове засідання, де засудженому було надано останнє слово, за відсутності захисника, внаслідок чого вирок було скасовано.



При розгляді кримінальної справи відносно С., Долинський районний суд порушив право обвинуваченого на захист. Суд не звернув увагу на необхідність обов’язкової участі у справі захисника підсудного, не розв’язав клопотання прокурора про призначення такого захисника і постановив 9.07.2012 року вирок. Ухвалою апеляційного суду вирок було скасовано.



Знам’янський міськрайонний суд області, розглядаючи кримінальну справу відносно С. та В., не звернув увагу на те, що захист підсудних по справі здійснював один захисник , хоча один з підсудних не визнавав вину у вчиненні інкримінуємого злочину, а інший – визнав повністю. Тобто інтереси захисту одного підсудного суперечить інтересам захисту іншого. Ухвалою апеляційного суду вирок було скасовано.



Допускають суди області помилки при розгляді кримінальних справ, коли постановляють обвинувальні вироки у разі наявності підстав для закриття справи.



Так вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області було засуджено К. за ч.1 ст.122 КК України. Суд не взяв до уваги, що засуджений підлягав звільненню від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році», оскільки вчинений ним злочин є середньої тяжкості, він має на утриманні малолітню дочку, подавав заяву про закриття кримінальної справи відносно нього на підставі закону. Внаслідок чого вирок було скасовано, а провадження у справі закрито.





Відповідно до вимог КПК України кримінальні справи розглядаються законним складом суду. Однак судами першої інстанції ще допускаються порушення зазначених законом вимог.



Так, при розгляді кримінальної справи Знам’янським міськрайонним судом відносно К. розгляд справи по суті розпочинав суддя П. У зв’язку з його тривалим перебуванням на лікарняному, справу було передано судді Ш., яка прийняла справу до свого провадження та призначила її розгляд по суті. Однак в подальшому, відповідно до протоколу розподілу справ в неавтоматичному режимі, подальше слухання справи було знову призначено судді П., який в свою чергу, не розпочав слухання справи з початку, як це визначено положеннями ст..258 КПК України, а закінчив судове слідство, провів дебати та постановив вирок. Зазначені грубі порушення вимог ст..258 КПК України стало підставою для скасування вироку.



Ленінським районним судом м. Кіровограда 28 травня 2012 року було постановлено вирок відносно Г. за ч.3 ст.185 КК України. Вирок суду було скасовано з тих підстав, що до винесення вироку по цій по даній справі вироком Ленінського районного суду 31.01.2012 року за вчинення вказаного злочину був засуджений В. і в мотивувальній частині вказаного вироку суд першої інстанції всупереч вимогам ст..323 КПК України передчасно висловився щодо винності у вчиненні злочину також і Г., справа відносно якого була виділена в окреме провадження. Не зважаючи на те, що в даному випадку суддя не мав права розглядати справу, всупереч вимогам ст.56 КПК України, якою передбачено в такому випадку обов’язкове заявлення суддею самовідводу, цей же склад суду розглянув справу відносно Г. та постановив вирок. Такі порушення законодавства стали безумовною підставою для скасування вироку суду.



Допускаються і порушення суддями вимоги статей КПК України про обов’язковість пред’явлення обвинуваченому матеріалів кримінальної справи для ознайомлення.



Так, вироком Олександрійського міськрайонного суду від 15.02.2012 року було засуджено П. за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.2 ст.311 КК України. З протоколу судового засідання вбачається, що підсудний неодноразово заявляв клопотання про ознайомлення з матеріалами справи до початку розгляду справи по суті. Однак суд таке клопотання не задовольнив, не звернув увагу, що засуджений не ознайомлювався з матеріалами справи і по закінченню досудового слідства. Зазначені порушення закону стали підставою для скасування вироку.



Не надання на вимогу підсудного можливості ознайомлення з матеріалами кримінальної справи до початку судового розгляду або до його завершення стало підставою для скасування в апеляційному порядку вироку Олександрійського міськрайонного суду відносно Р. Підсудний заявляв клопотання суду про ознайомлення з матеріалами справи, але ознайомився з ними не в повному обсязі, про що надав суду відповідну розписку.





Відповідно до ст..87 КПК України основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи є протокол судового засідання. На вимогу хоча б одного з учасників судового розгляду справи або за ініціативою суду здійснюється повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Порушення цих вимог є підставою для скасування вироку суду.



Так, з зазначених підстав було скасовано вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.10.2011 року відносно К., засудженого за ч. 2 ст.186, ч.3 ст.185, ч.2 ст.187, ч.3 ст.357 КК України, К. – за ч. 2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.3 ст.357 КК України, М. – за ч.3 ст.185 КК України. Засуджені заявили клопотання про повну фіксацію судового процесу, яке суд задовольнив, але аудіо фіксація фактично не відбувалася, про що свідчить довідка секретаря судового засідання.



Протягом 2012 року судами області допускалися і порушення порядку проведення судових дебатів та надання підсудному останнього слова під час розгляду кримінальних справ.



Так, при розгляді кримінальної справи відносно Б., Петрівський районний суд області не надав підсудному слова у судових дебатах, що стало причиною скасування вироку судом апеляційної інстанції.





Інколи судами області допускаються такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили або б могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законний і обґрунтований вирок.



Так, Голованівським районним судом Кіровоградської області від 23.11.2012 року було постановлено вирок відносно Ч.А., Ч.О., та А. Однак суд, всупереч вимогам ст..318 КПК України після закінчення судового слідства не надав засудженим слово у судових дебатах, що стало безумовною підставою для скасування вироку.



Істотного порушення норм Кримінально-процесуального кодексу України було допущено і Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області при розгляді справи щодо В.

Суд вироком від 23.08.2011 року визнав засуджену винною та засудив за ч.1, 2 ст.364; ч.1 ст.366; ч.4 ст.190; 15 ч.2, 27 ч.2, ч.2 ст.369 КК України. В подальшому 10.11.2011 року суд виніс по даній кримінальній справі постанову, якою резолютивну частину вироку виклав у новій редакції, а саме В. було визнано винною та засуджено за ст..364 ч.1,2; 366 ч.1,2; 190 ч.4; 15 ч.2, 27 ч.2, 369 ч.2 КК України, оскільки у резолютивній частині вироку не вказано призначення засудженій покарання за ч..2 ст.366 КК України. В постанові суд першої інстанції зазначив, що викладення нової редакції резолютивної частини вироку не впливає на призначене за сукупністю злочинів покарання і є усуванням механічної помилки.

Зазначені помилки стали безумовною підставою для скасування вироку та постанови суду апеляційною інстанцією.



Однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства



З цього приводу у 2012 році було скасовано 90 вироків судів першої інстанції.

Найбільша кількість вироків з цих підстав було скасовано у Кіровському районному суді м. Кіровограда (25 вироків), Новоукраїнському районному суді (12 вироків), Олександрійському міськрайонному суді (14 вироків).

Значну частину від усіх скасованих вироків скасування з цих причин складає у Гайворонському районному суді (100%), Кіровському районному суді м.Кіровограда (52%), Новоархангельському районному суді (50%), Новгородківському, Онуфріївському, Маловисківському районних судах (33% ) від усіх скасованих вироків.





Згідно ст..368 КПК України однобічним або неповним визнається дізнання, досудове або судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.



Так, вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда було засуджено К. та С. за ч.2 ст.186 КК України. Оцінюючи показання засуджених суд вказав, що вважає їх правдивими, оскільки вони є стабільними з початку досудового слідства. При цьому суд не звернув увагу на те, що покази засуджених, дані на досудовому слідстві та під час судового засідання є різними. Також суд не дав належної оцінки письмовим доказам по справі та не допитав та не оголосив показання свідків, що має істотне значення для правильного вирішення справи. Внаслідок чого вирок було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.



Грубі порушення вимог кримінально-процесуального закону органами досудового слідства, стали підставою для скасування вироку Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.02.2012 року відносно С., засудженого за ч.2 ст.364, ч.1, 2 ст.366, ч.2 ст.172 КК України. Так, поза увагою суду першої інстанції було залишено те, що обвинувачення засудженому було пред’явлено неконкретне та таке, що позбавляє обвинуваченого права на захист, обвинувальний висновок по справі не відповідає вимогам ст..223, 224 КПК України, а саме докази перераховано без розкриття їх змісту та без жодної конкретизації.



Неповнота і однобічність досудового слідства стала підставою для скасування вироку Новоукраїнського районного суду області від 15.03 2012 року відносно Я., засудженого за ч.2 ст.289 КК України. Так, суд не звернув увагу та ту обставину, що засуджений має середньої тяжкості стан здоров’я внаслідок перенесених раніше черепно-мозкових травм і за такої хвороби проведення судово-психіатричної експертизи для встановлення осудності засудженого є обов’язковим, як і обов’язковим є проведення комісійної судово-медичної експертизи для встановлення чи може засуджений за станом здоров’я відбувати призначене йому покарання. За таких обставин неналежне дослідження особи засудженого позбавляло суд можливості постановити законний і обґрунтований вирок по справі, внаслідок чого вирок було скасовано.



Найбільш часто судді місцевих районних судів допускаються помилок при розгляді кримінальної справи за скороченою процедурою в порядку частини 3 статті 299 КПК України.


Відповідно до вимог ч. 3 ст.299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Однак такі вимоги закону не завжди дотримуються судами першої інстанції.


Так, вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 2.11.2011 року було засуджено Г. за ч.3 ст.185 КК України. Дослідження доказів по справі проводилося в порядку ч.3 ст.299 КПК України, тоді як засуджена свою вину в інкримінуємому злочині визнавала частково. Вказане порушення стало підставою для скасування вироку суду першої інстанції.



Аналогічних помилок допустився і Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області при постановленні 28.02.2012 року вироку відносно С.

Розглядаючи справу в порядку ст..299 ч.3 КПК України суд не звернув увагу на те, що засуджений хоча і визнавав свою вину, проте жодного разу не розповів детально за яких обставин було вчинено інкриміновані йому злочини. Також поза увагою суду залишилися ті обставини, що 17.01.2012 року були внесені зміни до кримінального кодексу України і ст..364 КК України була викладена в новій редакції та з урахуванням вказаних змін суд не з’ясував чи є засуджений на цей час суб’єктом даного злочину. Внаслідок чого вирок було скасовано.



Кіровський районний суд м.Кіровограда, розглядаючи кримінальну справу відносно Ф., постановив досліджувати докази в порядку ч.3 ст.299 КПК України. Однак при цьому, в супереч вимогам ч.5 ст.299 КПК України, не допитав підсудного за усіма обставинами справи, порушивши істотні вимоги процесуального закону. Ухвалою апеляційного суду вирок було скасовано.



Не повне з’ясування даних про особу засудженого чи виправданого, також допускали суди першої інстанції.



Так, Голованівським райсудом було засуджено Ш. за ч.2 ст.389, ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки. Постановляючи вирок і призначаючи покарання засудженому суд помилково не врахував те, що підсудний повністю не відбув покарання за попереднім вироком, під час виконання якого вчинив нові злочини. Тому остаточне покарання повинно було призначатися із застосуванням ст..71 КК України за сукупністю вироків.



Олександрійський міськрайонний суд при розгляді кримінальної справи відносно Ш. за ч.2 ст.297 КК України, у вироку не вказав обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, не обґрунтував свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом’якшують покарання. Також недостатньо було враховано особу підсудного, внаслідок чого вирок було скасовано.



Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ 31.01.20112 року з цих підстав було змінено вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда відносно К. Суд першої інстанції у вступній частині вироку зазначив про наявність у засудженого судимості, яка на момент вчинення злочину була погашена. В апеляційному порядку вирок не переглядався.



Неправильне застосування кримінального закону



З приводу неправильного застосування кримінального закону за 2012 рік було скасовано 54 вироки місцевих судів.

Найчастіше з цього приводу скасовувалися вироки Світловодського (11 вироків) та Олександрійського (10 вироків) міськрайонних судів області.



Так, вироком Знам’янського міськрайонного суду від 5.06.2012 року було засуджено Р. за ч.1 ст.213 КК України. Однак суд не звернув уваги на те, що відповідно до ст..45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала заподіяну шкоду. Під час судових дебатів засуджений заявляв клопотання про застосування до нього ст. 45 КК України, однак суд проігнорував це клопотання, тоді як повинен був винести постанову про закриття справи.

За таких обставин вирок суду було скасовано.



Грубе порушення ст..335 КПК України було допущено Новгородківським районним судом під час розгляду справи по обвинуваченню Г. за ч.1 ст.309 КК, ч.2 ст.307, ч..1,2 ст.315 КК України.

Постановляючи обвинувальний вирок, суд першої інстанції призначив засудженому покарання у виді штрафу в сумі 1700 грн., зазначив, з якого рахунку необхідно стягнути зазначену суму грошових коштів, та після чого вказав, що вирок вважати виконаним, а справу провадженням закритою. Такі дії суду є незаконними та потягли за собою скасування вироку.







Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи



З підстави невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи протягом 2012 року було скасовано 4 вироки місцевих судів.

Такі порушення законодавства стали підставами для скасування вироків Знам’янського (2 вироки) та Світловодського (1 вирок) міськрайонних судів і Голованівського районного суду (1 вирок).



Відповідно до статті 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.



Однак судами першої інстанції допускаються помилки при застосуванні зазначеної вимоги закону.



Так, вироком Олександрійського міськрайонного суду від 2.02.2012 року було засуджено Ц. за ч.2 ст.307 КК України. У мотивувальній частині вироку суд не навів жодного доказу, на яких ґрунтується висновок суду щодо доведеності вини засудженого, не зазначено у вироку і те, яким чином було встановлено, що придбана засудженим рослина є наркотичним засобом та її вага. Не було це встановлено і під час досудового слідства. Також засуджений не визнавав себе винним, згідно протоколу судового засідання, тоді як у вироку суд зазначив, що засуджений свою вину визнав в повному обсязі. Зазначені порушення стали підставою для скасування вироку суду.



При постановленні вироку відносно І. Компаніївським районним судом Кіровоградської області 22.05.2012 року суд не дав оцінки тим доказам, які були досліджені під час судового розгляду справи, через що безпідставно перекваліфікував дії засудженого з ч.1 ст.121 КК України на ст..128 КК України, що потягло за собою скасування вироку.



При розгляді справи відносно Ф., С., З., Компаніївський районний суд Кіровоградської області 12.04.2012 року, перекваліфіковуючи дії Федорова І.В. з ч.3 ст.186 на ч.3 ст.185 КК України, не взяв до уваги показання свідків, які не узгоджуються з висновками суду. Також висновки суду про виправдовування С. за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України суперечать матеріалам справи і є передчасними. За таких обставин вирок суду було скасовано.



Якість написання вироку


Розв'язавши питання, що підлягають вирішенню в нарадчій кімнаті, суд складає вирок.
У вступній частині вироку вказується, що він постановлений ім'ям України відповідно до статті 321 цього Кодексу, зазначається назва суду, який виносить вирок, місце і час постановлення вироку, склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім'я і по батькові підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи, і кримінальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.


Такі вимоги закону дотримуються суддями місцевих судів.



Відповідно до ст..334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою — підстави для цього.

В резолютивній частині обвинувального вироку, згідно ст..335 КПК України повинні бути зазначені: прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання, обрана судом; початок строку відбуття покарання; тривалість іспитового строку, якщо застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням; рішення про цивільний позов; процесуальні дії або оперативно-розшукові заходи, проведені з порушенням законодавства, у разі їх виявлення; рішення про речові докази і судові витрати; рішення про залік попереднього ув'язнення; рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і вказівка про порядок і строк оскарження вироку.



Однак судами допускаються порушення наведених вище вимог закону.



Так, вироком Світловодського міськрайонного суду області було засуджено А. за ст..128 КК України та виправдано за ч.4 ст.296 КК України. Однак резолютивна частина вироку суперечить мотивувальній частині, в якій суд зазначив, що засуджений вчинив хуліганство, при цьому даючи оцінку зібраним по справі доказам суд вказане обвинувачення визнав недоведеним. Також суд перекваліфікував дії засудженого з ч.1 ст.121 КК України на ст..128 КК України, однак у мотивувальній частині вироку не зазначив формулювання даного обвинувачення, яке він визнав доведеним. Такі обставини стали безумовною підставою для скасування вироку суду.



Порушення вимог ст..335 КПК України було допущено і Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області при постановленні 7.02.2012 року вироку відносно Б.

Суд, призначаючи покарання засудженому в резолютивній частині вироку, застосовуючи вимоги ст..70 ч.4, ст..71 КК України не конкретизував за сукупністю яких злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно призначив засудженому покарання, а також не конкретизував за сукупністю яких вироків до призначеного покарання частково приєднав покарання за попереднім вироком. Внаслідок чого вирок було скасовано.



У вироку, постановленому Петровським районним судом Кіровоградської області від 22.02.2012 року відносно К. та Ф., суд в мотивувальній частині вироку при формулюванні обвинувачення К. вказав дату вчинення злочину – 31 травня 2012 року, тоді як сам вирок було постановлено у лютому 2012 року. Також у вироку не наведено всього обсягу обвинувачення, визнаного доведеним, не наведена оцінка доводів підсудного, на які він посилався як на свій захист та не проаналізовано фактичні дані, які містяться в досліджених в судовому засіданні доказах, які стверджують обвинувачення



Кіровським районним судом м. Кіровограда 25.04.2012 року було засуджено Д. М., тоді як обвинуваченим по справі є Д.М., що потягло за собою скасування вироку.



При постановленні вироку 25.04.2012 року відносно Н., Олександрійський міськрайонний суд припустився порушень вимог ст..334 КПК України, а саме формулювання недоведеної частини пред’явленого обвинувачення з наведенням підстав, з яких воно визнається недоведеним. У вироку суду відсутні результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих у судовому засіданні. Резолютивна частина вироку в частині виправдування не містить рішення суду про визнання підсудного невинним із зазначенням передбаченої законом підстави виправдання. Внаслідок чого вирок було скасовано.



Досить багато помилок допускають місцеві суди і при розв’язанні цивільного позову у кримінальній справі.



Так при розгляді кримінальної справи відносно М., за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області частково задовольнив позов потерпілої Я. по справі, хоча її цивільний позов було лише оголошено, але не досліджувався в судовому засіданні. Вирок було скасовано в частині вирішення цивільного позову.



Кіровський райсуд м. Кіровограда при винесенні 11.10.11 року вироку відносно Ш. ч.1 ст.121 КК України стягнув на користь потерпілої матеріальну та моральну шкоду. Однак суд не дослідив в повному обсязі розміру позовних вимог потерпілого, доказів, якими обґрунтована сума матеріальних збитків, не обґрунтував суму моральної шкоди. Суд це не перевірив, однак задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, порушивши ст..328 та п.7 ч.1 ст324 КПК України. Вирок було скасовано апеляційним судом кіровоградської області в частині цивільного позову.



Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що судді місцевих судів Кіровоградської області в основному дотримуються вимог закону при постановленні вироків у кримінальних справах. Разом з тим необхідно звернути увагу на зазначені недоліки та не допускати їх у подальшому.

На підставі викладеного, пропоную:

1. Даний аналіз обговорити на нараді суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області.

2. Копію даного узагальнення направити Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ для відома.

3. Копію узагальнення направити районним та міськрайонним судам області та помістити на сайті апеляційного суду області для ознайомлення суддів та помічників місцевих суддів, а також прокурорів, адвокатів та інших зацікавлених осіб.