ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР

Шлюбний договір.

Коли мова заходить про шлюбний договір, у багатьох досі виникає асоціація з недовірою: «Якщо ми кохаємо одне одного, навіщо нам папери?». Проте у сучасному світі шлюбний договір - це не про сумніви в почуттях, а про цивілізовану турботу, фінансову грамотність та взаємну повагу.

Шлюбний договір - це ефективний правовий інструмент, який допомагає подружжю або нареченим заздалегідь врегулювати майнові відносини та уникнути конфліктів у майбутньому. В Україні ця практика щороку стає все більш популярною.

Шлюбний договір можуть укласти особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

 Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки. У шлюбному договорі чоловік та дружина можуть чітко вказати свої фінансові зобов'язання як батьків щодо матеріального забезпечення дитини. Зміст угоди має чіткі межі: вона не може торкатися особистих немайнових стосунків у сім’ї - як між чоловіком і дружиною, так і з дітьми. Крім того, документ не повинен погіршувати законне становище дитини чи ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідні матеріальні умови.

Момент набрання чинності шлюбним договором безпосередньо залежить від правового статусу сторін на момент його підписання: якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, у той час як договір, підписаний вже зареєстрованим подружжям, стає чинним одразу в день його нотаріального посвідчення.

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків. Також у шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

Подружжя має право зафіксувати в договорі, яке саме майно передається у спільне сімейне користування, та заздалегідь домовитися про статус майна, отриманого як подарунок.

Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі в разі розірвання шлюбу.

       Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

Шлюбним договором можна врегулювати умови проживання в житлі, яке належить одному з подружжя. Зокрема, сторони мають право передбачити обов'язок того з подружжя, хто вселився, звільнити це приміщення у разі розлучення - з виплатою грошової компенсації або без такої. Крім того, у контракті дозволяється погодити можливість та умови проживання родичів у житлі, що належить комусь із подружжя або перебуває у їхній спільній власності.

Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Шлюбний договір може бути змінено тільки подружжям. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується. Шлюбний договір може бути змінений у судовому порядку за позовом одного з подружжя. Підставою для цього є захист його суттєвих інтересів, а також вагомих інтересів неповнолітніх дітей чи повнолітніх непрацездатних дочки або сина.

Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. Чоловік та дружина мають право спільно відмовитися від шлюбного договору. За домовленістю подружжя, чинність визначених ним прав та обов'язків припиняється або з моменту підписання угоди, або з дати подання відповідної заяви нотаріусу.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.