Майно, що належить подружжю на рівних правах.

Майно, що належить подружжю на рівних правах.

Одним із наріжних каменів сімейного права України є принцип рівності прав чоловіка та дружини в майнових відносинах. Шлюб створює між подружжям не лише особисті немайнові права та обов’язки, а й особливий правовий режим щодо майна, яке вони набувають разом.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Будь-яке професійне обладнання  (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбане під час перебування у шлюбі для використання одним із подружжя, підпадає під правовий режим спільної сумісної власності.

Чоловік і дружина володіють, користуються та розпоряджаються спільним майном абсолютно на рівних умовах. Змінити це правило вони можуть лише за взаємною згодою — наприклад, уклавши шлюбний чи інший майновий договір.

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

Будь-які дії зі спільним майном чоловік та дружина мають узгоджувати між собою. За законом вважається, що той із подружжя, хто підписує договір, діє за згодою другого. Проте якщо угода виходить за межі дрібних побутових покупок і була укладена без відома чи дозволу другого з подружжя, її можна оскаржити в суді. Коли ж йдеться про цінне майно, купівлю-продаж нерухомості чи авто (тобто правочини, що потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації), згода другого з подружжя обов'язково має бути надана письмово та посвідчена нотаріусом.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Укладення одним із подружжя договорів купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у спільній сумісній власності можливе виключно після її юридичного визначення, виділу в натурі чи встановлення порядку користування майном. Водночас для розпорядження часткою на випадок смерті встановлено виняток: скласти заповіт на свою частку у спільній власності чоловік або дружина мають право без її попереднього виділу чи визначення.