Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ за участю присяжних
І. Внести до Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492) такі зміни:
1. У частині другій статті 18 слова "народних засідателів" замінити словом "присяжних".
2. У пункті 4 частини першої статті 51 слова "професійні судді, народні засідателі та присяжні" замінити словами "професійні судді та присяжні".
3. У частині четвертій статті 234 слова "народних засідателів" замінити словом "присяжних".
II. Прикінцеві та перехідні положення
1.Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Якщо до набрання чинності цим Законом судовий розгляд справи за участю народних засідателів розпочато, але не закінчено, після набрання чинності цим Законом особи, які брали участь як народні засідателі, вважаються присяжними.
3. До приведення підзаконних актів у відповідність із цим Законом щодо присяжних у цивільному судочинстві застосовуються ті самі правила, що діяли щодо народних засідателів.
Президент України П.ПОРОШЕНКО
м. Київ 09 лютого 2017 року № 1847-УІІІ
Публікації документа Голос України від 10.03.2017 — № 44
ПОСТАНОВА № 21
Пленуму Верховного Суду України
від 31 жовтня 2016 року
Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України
з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) частини другої статті 18, частини четвертої статті 234
Цивільного процесуального кодексу України
частині п’ятій статті 124, частині першій статті 127,
частині четвертій статті 129 Конституції України
Голова Верховного Суду України Романюк Я.М. уніс на розгляд Пленуму Верховного Суду України подання про прийняття рішення стосовно звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності положень частини другої статті 18,
частини четвертої статті 234 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). Підставою для цього подання стали ухвали Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 7 жовтня
2016 року № 180/1767/16-ц та № 180/1787/16-ц і звернення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року № 01-09/346/2016/К-301, Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року № б/н, Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 жовтня 2016 року № 6/117/2016, Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 7 жовтня 2016 року № 576/2038/16-ц/9597/2016 про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України зазначеного подання.
Пленум Верховного Суду України дійшов висновку щодо відсутності обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням для вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) частини другої статті 18,
частини четвертої статті 234 ЦПК України з огляду на нижченаведене.
У вказаних ухвалах та зверненнях судів зазначено, що
2 червня 2016 року Верховна Рада України прийняла
закони України «Про внесення змін до Конституції України
(щодо правосуддя)» (№ 1401-VIII) та «Про судоустрій і статус суддів»
(№ 1402-VIII), які набрали чинності з 30 вересня 2016 року. Положення вказаних законів містять низку новел для українського законодавства у сфері судоустрою, зокрема, в них не передбачено інституту народних засідателів, а закріплено, що справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, – колегією суддів, а також за участю присяжних (частина перша статті 15 згаданого Закону № 1402-VIII).
Натомість положення ЦПК України передбачають необхідність розгляду справ за участю народних засідателів (частина четверта статті 234). Тобто з 30 вересня 2016 року створилася прогалина у законодавстві, що призвело до блокування правосуддя через неможливість розгляду цивільних справ щодо обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу.
Згідно з пунктом 1 розділу ХV «Перехідні положення»
Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить Конституції України. Це саме стосується і набуття чинності законом про внесення змін до Конституції України. Таким чином, положення
частини другої статті 18 та частини четвертої статті 234 ЦПК України фактично втратили чинність після набуття чинності вказаним
Законом № 1401-VIII як такі, що не ґрунтуються на положеннях чинної Конституції, у зв’язку з чим не можуть бути предметом розгляду Конституційного Суду України.
Отже, положення частини другої статті 18 і частини четвертої
статті 234 ЦПК України, з приводу конституційності яких звернулися Марганецький міський суд Дніпропетровської області, Шевченківський районний суд м. Києва, Дарницький районний суд м. Києва, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області та Глухівський міськрайонний суд Сумської області, на сьогодні є фактично не чинними.
Статтею 82 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР
«Про Конституційний Суд України» визначено підстави для порушення питання про відкриття конституційного провадження у справі щодо відповідності норм чинного законодавства принципам і нормам Конституції України стосовно прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 14 листопада
2001 року № 15-рп/2001, юрисдикція цього Суду поширюється на чинні нормативно-правові акти.
Таким чином, спеціальний закон, відповідно до якого здійснюється конституційне судочинство, не передбачає підстав для відкриття провадження та розгляду справи за конституційним поданням, яке ґрунтується на нечинних нормах, що унеможливлює звернення Верховного Суду України з відповідним конституційним поданням.
Пленум Верховного Суду України зазначає, що з метою приведення положень ЦПК України у відповідність до Конституції України необхідно внести відповідні зміни в законодавство, що є виключною компетенцією Верховної Ради України та не належить до повноважень Конституційного Суду України (стаття 13 Закону України «Про Конституційний Суд України»).
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 38, пунктом 5
частини другої статті 46 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (із змінами), окремими положеннями пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв’язку з положеннями підпункту 3 абзацу першого
пункту 161 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 39, 40, 71 і 82 Закону України «Про Конституційний Суд України», Пленум Верховного Суду України
п о с т а н о в л я є:
Визнати, що підстави для звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності частини другої статті 18, частини четвертої статті 234 Цивільного процесуального кодексу України відсутні.
| Голова |
 |
| Верховного Суду України |
Я.М. Романюк |
| Секретар Пленуму |
|
| Верховного Суду України |
М.І. Гриців |
Затверджений рішенням Знам'янської міської ради шостого скликання від 21 листопада 2014 року за №1555 список народних засідателів Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області.
1. Колесник Дмитро Сергійович
2. Андріцький Ігор Георгійович
3.Літвінчук Тамара Іванівна
4. Лимаренко Віта Іванівна
5. Попкова Валентина Дмитрівна
6. Матвєєв Ігор Олександрович
7. Хитренко Валентина Іванівна
8. Войт Валентина Михайлівна
9. Повалій Катерина володимирівна
10. Делістьянов Леонід Георгійович
Витяг із Закону України про "Судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI, в редакції від 01.04.2015р.
Стаття 58. Статус народного засідателя та присяжного
1. Народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, та за його згодою вирішує справи у складі суду разом із професійним суддею, забезпечуючи згідно з
Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.
Народні засідателі під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді.
2. Присяжним є громадянин України, якого у випадках, визначених процесуальним законом, залучають до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з
Конституцією Українибезпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.
3. Народні засідателі та присяжні виконують обов’язки, визначені
пунктами 1-5 частини п’ятої статті 55 цього Закону.
Стаття 59. Список народних засідателів
1. До списку народних засідателів у кількості, зазначеній у поданні голови суду, включаються громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам
статті 61 цього Закону і дали згоду бути народними засідателями.
2. Список народних засідателів формує за зверненням голови відповідного місцевого суду комісія, склад якої затверджує відповідна місцева рада.
Список народних засідателів затверджується рішенням відповідної місцевої ради (за місцем розташування суду).
Для міжрайонних судів склад комісії та список народних засідателів затверджується рішенням обласних рад.
Список народних засідателів переглядається у разі необхідності для заміни осіб, які вибули зі списку.
3. Після затвердження списку народних засідателів такий список передається до відповідного суду, в тому числі в електронній формі. Інформацію, що міститься у зазначеному списку, не може бути використано для цілей, що не пов’язані із добором народних засідателів.
Стаття 60. Список присяжних
1. Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 61 цього Закону і дали згоду бути присяжними.
2. У разі неприйняття місцевою радою протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради.
3. Список присяжних затверджується на два роки і переглядається в разі необхідності для заміни осіб, які вибули зі списку, за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.
4. Після затвердження списку присяжних такий список передається до відповідного суду. Інформацію, що міститься у зазначеному списку, не може бути використано для цілей, що не пов’язані із добором присяжних.
Стаття 61. Вимоги до народного засідателя, присяжного
1. Народним засідателем, присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.
2. Не підлягають включенню до списків народних засідателів та списків присяжних громадяни:
1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків народного засідателя, присяжного;
3) які мають незняту чи непогашену судимість;
4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції;
5) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;
6) громадяни, які досягли шістдесяти п’яти років;
7) особи, які не володіють державною мовою.
3. Особа, включена до списку народних засідателів або списку присяжних, зобов’язана повідомити суд про обставини, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності.
4. Особа, включена до списку народних засідателів, не може залучатися до розгляду справи як присяжний.
Особа, включена до списку присяжних, не може залучатися до розгляду справи як народний засідатель.
Стаття 62. Підстави і порядок увільнення від виконання обов’язків народного засідателя та присяжного
1. За наявності обставин, зазначених у
частині другій статті 61 цього Закону, голова суду повинен увільнити особу, яку було включено до списку народних засідателів або списку присяжних, від виконання обов’язків народного засідателя чи присяжного.
2. Голова суду також увільняє від виконання обов’язків народного засідателя чи присяжного:
1) особу, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці по догляду за дитиною, а також особу, яка має дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримує дітей-інвалідів або членів сім’ї похилого віку;
2) керівника або заступника керівника органу місцевого самоврядування;
3) особу, яка через свої релігійні переконання вважає для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя;
4) іншу особу, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вона посилається.
3. Особу, зазначену в частині другій цієї статті, увільняють від виконання обов’язків народного засідателя або присяжного за її заявою, поданою до початку виконання цих обов’язків.
4. Увільнення від виконання обов’язків народного засідателя або присяжного внаслідок відводу (самовідводу) в конкретній справі здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.
Стаття 63. Залучення народних засідателів, присяжних до виконання обов’язків у суді
1. Суд залучає народних засідателів до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньої участі.
Добір громадян для запрошення до участі у здійсненні правосуддя як народних засідателів або присяжних здійснюється за допомогою автоматизованої системи.
2. Письмове запрошення для участі у здійсненні правосуддя суд надсилає народному засідателю або присяжному не пізніше ніж за сім днів до початку судового засідання. Запрошення містить інформацію про права та обов’язки народного засідателя чи присяжного, вимоги до них, а також підстави для увільнення від виконання обов’язків. Одночасно із запрошенням надсилається письмове повідомлення для роботодавця про залучення особи як народного засідателя або присяжного.
3. Залучення присяжних до виконання обов’язків у суді та їх виклик здійснюються в порядку, визначеному процесуальним законом.
4. Роботодавець зобов’язаний увільнити народного засідателя, присяжного від роботи на час виконання ними обов’язків зі здійснення правосуддя. Відмова в увільненні від роботи вважається неповагою до суду.
5. Народний засідатель, присяжний зобов’язані вчасно з’явитися на запрошення суду для участі в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання без поважних причин вважається неповагою до суду.
Стаття 64. Гарантії прав народних засідателів і присяжних
1. Народним засідателям, присяжним за час виконання ними обов’язків у суді в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виплачується винагорода. Їм відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України.
2. За народними засідателями, присяжними на час виконання ними обов’язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законом. Час виконання народним засідателем чи присяжним обов’язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення народного засідателя, присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов’язків у суді не допускається.
3. На народних засідателів, присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов’язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням народного засідателя, присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов’язків.
_03_03.png)
